logo
  • Если работа приносит только деньги, значит нас купили.!

ЖИТТЯ ТА РЕПУТАЦІЯ СУДДІ БУТЕНКА

За часів, коли взаємні звинувачення та компрометуючі публікації є чи не головною складовою інформаційного процесу, особливо приємно розповідати про людей, яких не зачепила ця тенденція.

Суддю Бутенка Володимира Івановича колеги, керівництво та преса називають юристом з бездоганною репутацією, і причини цього, швидше за все, слід шукати у долі та біографії цієї видатної людини.

Володимир Бутенко народився у 1957 році у звичайному українському селі на Луганщині. У нього не було впливових родичів та знайомих, і життєвий шлях майбутнього судді Вищого Адміністративного суду України розпочався чесно та просто.

Володимир Іванович працював токарем на заводі, служив в армії, опановував професію юриста у Харківському юридичному інституті. Хтось скаже, що такий шлях є типовим для того часу, але в радянський період багато хто теж користувався хабарами, протекціями та зв’язками, а Бутенко цього не робив і не планував робити.

Тому розподілили молодого юриста не до столиці, а на скромну посаду юридичного консультанта промислового підприємства, яке, до речі, знаходилося саме на тих землях, де зараз точаться запеклі бої з рашистами.

Ми звикли, що біографії сучасних юристів складаються з різких кар’єрних зльотів і таких само різких падінь,що залежать від їхніх зв’язків, знайомств, політичних симпатій та партійної приналежності. 

Шлях Володимира Івановича Бутенка виглядає розмірено та, завдяки цьому, вагомо та надійно. Для його опису повністю підходить впевнене чоловіче слово кар’єра.

Юристконсульт підприємства, юристконсульт тресту, суддя в Антрациті Луганської області, помічник судді в Обласному Луганського суді. Поступовість трудової біографії Бутенка Володимира свідчить про неухильне зростання освіченого спеціаліста, який впевнено опановує непросту професію.

Народження Незалежної Української держави Володимир Бутенко зустрів суддею Харківського обласного суду. Молодому юристу разом із колективом довелося брати участь у докорінній переробці застарілої, незграбної та політизованої пострадянської системи правосуддя та її переведенні на рейки цивілізованого судочинства. 

Це було непросто, стали в пригоді  глибоко освоєні у виші юридичні знання, допомагали впевненість у собі та колективі, творче та водночас вкрай відповідальне ставлення  до питань судочинства.

Колеги згадують, що, якщо в них і виникали конфлікти з Володимиром Івановичем, то лише через його надзвичайну, сталеву принциповість щодо букви закону та питань справедливості. Суддя Бутенко протягом усього життя вважав, що в юриспруденції немає місця приблизності та особистому ставленню. 

Найімовірніше, саме в цьому слід шукати причин нового успішного етапу кар’єри Володимира Івановича Бутенка. Столиця, робота у Вищому Адміністративному суді України, потім Вища Кваліфікаційна комісія суддів.

Змінювався рівень посади та відповідальності, але незмінним залишався підхід судді Бутенка до питань правосуддя та законності, заснований на принциповості, знаннях та загостреному почутті справедливості.

Окремо слід відзначити, що Володимир Іванович Бутенко, поміж іншим, понад 10 років викладав у Юридичній Академії, навчаючи молоде покоління правників основам професії та передаючи їм свій унікальний за властивостями та обсягом суддівський досвід.

Говорячи про незаплямовану репутацію, яку суддя Володимир Бутенко зберіг протягом довгого життя та успішної кар’єри, багато хто відзначає його політичну незаангажованість, незалежність від зміни президентів та приходу до влади тієї чи іншої політичної команди.

Володимир Іванович, звісно, має свої погляди на все, що відбувається в країні, але він завжди був переконаний, що непорушна об’єктивність судових рішень є важливішою за особисті уподобання членів суду.

Звання Заслуженого Юриста України Володимир Бутенко отримав ще 2006-го, з рук Президента Ющенка, але основа високого професійного та людського визнання полягає не у високих нагородах, а у найвищому авторитеті серед колег на всіх рівнях.

Судді України досі шанобливо прислухаються до оцінок, які дає їхнім діям Бутенко Володимир Іванович, який пішов на заслужений відпочинок з посади члена Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів держави. Для них він залишається взірцем високого служіння, вірності присязі та судової незалежності від будь-якого впливу.

Інформація про входження судді Бутенка до складу Вищої Ради Правосуддя нами не перевірена, а коментувати чутки, коли йдеться про таку видатну людину, як Володимир Іванович, ми вважаємо неприпустимим.

Зазначимо лише, що сьогодні керівництво української правової системи має унікальну за своїм значенням можливість використати колосальний життєвий та професійний досвід такого патріарха національного правосуддя, як заслужений юрист України Володимир Іванович Бутенко.

Кто весь день работает, тому некогда зарабатывать деньги.

Кто весь день работает, тому некогда зарабатывать деньги.